Роман Сеф умів бачити дива там, де їх ніхто не помічав. Найзвичайнісінький предмет - гудзик, цукор-рафінад, літери вивіски, черепашка, лопата, що незагорілися ввечері, стає у поета героєм вірша. І будь-яка дрібна деталь перетворюється на привід для роздумів про серйозні речі: про світ, який надзвичайно великий; про талант, який є даром згори, і взагалі про людину та її місце у Всесвіті.
Ілюструвати вірші Романа Сефа неймовірно складно. Справді, як намалювати судака, що мовчить по-французьки? Чи воду, яка "тече згори донизу, а не назад"? Або годинник, який "лежачи"? Із цим завданням може впоратися лише художник, який візьметься посоперничати з автором у парадоксальності. Гостро індивідуальні малюнки Юрія Ващенка не просто доповнили книгу, вони вплуталися (іноді буквально) у віршовані рядки, зв'язавши слово та ілюстрацію в єдине ціле.
Для молодшого шкільного віку
