Літо в піонерській краватці (544 стор.)
Юра повертається до піонерського табору своєї юності через двадцять років. У руїнах минулого він сподівається відшукати шлях у сьогодення, до людини, яку колись любив. Ця історія про те, що в СРСР не все було гладко, правильно та безлико. Що були переживання, пристрасті, потяги та почуття, які не вписувалися в рамки моралі на шляху до «світлого майбутнього». І що це майбутнє виявилося не таким уже й світлим.
Про що мовчить Ластівка (688 стор.)
«Хоч би що трапилося, не втратите одне одного. Хоч би що трапилося, не втратите себе», — обіцяли вони в далекій юності. Не справдилося. Але Володя та Юрко через двадцять років змогли відшукати дорогу назад — до свого кохання. Чи можливо збудувати своє майбутнє на руїнах давно забутого минулого? Чи краще дозволити йому померти, зробивши по-справжньому цінним?
Симфонія тиші (378 стор)
Незважаючи на все, що з ними сталося, Юра та Володя вирішили дати шанс своєму коханню та жити разом у Харкові. Але тиск, пов'язаний із необхідністю жити в таємниці, дедалі сильніше тисне на Юру. Музикант впадає у творчу кризу, яку він топить у алкоголі. Володя намагається зробити все, щоби зняти депресію Юри. Однак незабаром він розуміє, що зможе знову знайти себе, тільки повернувшись до ліберальнішої Німеччини. Невже це кінець їхніх стосунків? Чи Володя готовий залишити все у минулому та почати все з чистого аркуша?
